Може зіграти злий жарт — цікаві факти про милозвучність мови

Українська мова одна з наймилозвучніших у світі, чому сприяють прийоми, що роблять слова легші у вимові. Однак це правило має й винятки, якщо їх не знати — це може зіграти з вами злий жарт.  

Видання Новини.LIVE пропонує вам дізнатися кілька захопливих фактів про мову.

Цікаві факти про милозвучність 

Милозвучність приходить в поміч, коли хочемо уникнути скупчень голосних та приголосних, тоді чергуємо у/в, і/й/та залежно від попередніх і наступних звуків у словах, наприклад, коли хочемо сказати гарний учень або сонце в зеніті.

Однак перед такими буквами, як я, ю, є, ї на початку слова завжди пишеться у: уявний, у Юлі. Це пояснюється тим, що літери позначають два звуки, перший з яких обов’язково приголосний — йа, йу, йе, йі, а перед приголосними варто ставити у. 

Водночас мовознавці закликають перед абревіатурами, які складаються з приголосних букв, писати в, зокрема: в НГУ (бо кажемо енгеу), в МВС (бо емвеес) та подібних. Крім того, це правило стосується й скорочень: після 2025 р. (року) або 102 км (кілометри) варто поставити літеру в.

На противагу цьому є слова, на які не розповсюджується правило милозвучності. Йдеться про такі як Угорщина, уява чи указ або ж влада, власний чи вплив. А от в низці слів зміна букви може мати наслідки, наприклад, таким чином можна несвідомо змінити значення слова. Так різні значення мають:

• удача (успіх) і вдача (характер);
• уклад (порядок) і вклад (грошовий внесок);
• ураження (травма) і враження (вплив пережитого на людину);
• тощо, адже це далеко не повний перелік таких слів, які називаються паронімами — схожі за написанням, але різні за значенням.

Однак милозвучність не обмежується лише чергуванням у/в, а й часто вимагає спрощення групи приголосних всередині слова, наприклад: щастя — щасливий, місто — міський, тиждень — тижневий. Важливо також розуміти, що є слова, в яких спрощення не відбувається, а саме: контраст — контрастний, студент — студентський, абонент — абонентський.

Крім того, українська мова має різні варіанти звучання прийменників — з/із/зі/зо, сполучників — і/й/та, часток — б/би, ж/же, хоч/хоча; а також закінчень: фарбуватися — фарбуватись, миритися — миритись, високому — високім, біжімо — біжім.

Нагадаємо, що велика кількість слів української мови прийшла з літератури. Йдеться про авторські неологізми, багато з яких є для нас звичними у вживанні. 

Водночас українці ледь не щодня використовують слова, яких насправді не існує в нашій мові.