NASA відправило вулик у космос: що зробили бджоли за сім днів

Завдяки NASA у квітні 1984 року космос буквально гудів. А все тому, що разом з астронавтами на борту шатла Challenger на орбіту вирушили тисячі медоносних бджіл. Мета такої подорожі — з'ясувати, чи зможуть комахи літати, працювати разом і будувати стільники у невагомості. Результат за сім днів здивував.

Як проходив експеримент NASA і що з'ясували дослідники, розповідає Новини.LIVE з посиланням на Gry-online.

6 квітня 1984 року шатл Challenger вирушив у місію STS 41 C. Її головним завданням був ремонт супутника Solar Maximum Mission, однак на борту знайшлося місце й для незвичайного пасажира, цілої бджолиної колонії. Політ тривав сім діб.

Кількість бджіл у різних документах трохи відрізняється. NASA пише приблизно про 3300 особин, тоді як наукова робота, опублікована після експерименту, згадує близько 3400 робочих бджіл і матку.

Найцікавіше, що ідею такого досліду запропонував студент Ден Поскевич. Його проєкт відібрали в межах програми, яка дозволяла молодим дослідникам проводити експерименти на космічних шатлах.

Звичайний вулик у космічний корабель, звісно, не поставили. Для колонії створили Bee Enclosure Module, прозорий закритий бокс із рамками для стільників, їжею та контрольованими умовами. Окрему колонію залишили на Землі, щоб потім порівняти результат.

Контейнер був доволі компактним, приблизно 23 см завширшки, заввишки та вглиб. За роботою комах стежили камери. Дослідників насамперед цікавило, чи залишаться комірки шестикутними без звичного впливу земного тяжіння.

Перші дні для бджіл стали справжнім випробуванням
У невагомості комахи спочатку поводилися зовсім не так упевнено, як біля земного вулика. Вони намагалися літати, втрачали орієнтацію та врізалися у стінки контейнера.

Та поступово ситуація змінилася. До кінця місії бджоли вже могли перелітати з одного місця в інше без постійних зіткнень. За тиждень вони досить добре пристосувалися до мікрогравітації.

Найбільший сюрприз чекав усередині контейнера. За сім днів колонія побудувала близько 200 кв. см стільників. Бджоли не просто створили знайомі шестикутні комірки, а й почали складати в них цукровий сироп. Матка тим часом відклала приблизно 35 яєць.

За основними параметрами космічні стільники виявилися напрочуд схожими на земні. Глибина, діаметр, товщина стінок і щільність комірок суттєво не відрізнялися. Але одна цікава різниця все ж була. На Землі комірки мають характерний нахил, пов'язаний із напрямком сили тяжіння, а в невагомості такого стабільного напрямку вже не було.

Бджоли навіть утворювали у контейнері своєрідні ланцюжки завдовжки близько 25 см. Більшість колонії пережила політ, а смертність виявилася невисокою. Bee Enclosure Module зберігся і нині входить до колекції Смітсонівського музею.

Тож, експеримент показав, що бджоли у космосі змогли змінити свою поведінку, навчитися пересуватися у незнайомому середовищі та продовжити працювати як колонія. 

Ділимося іншими цікавими фактами та історіями

Кому насправді належить Місяць та чи можна купити собі ділянку на супутнику Землі.

Чому навіть смачна їжа здається прісною в літаку.